Як живеться інвалідам в Україні

5 мая 2015
2150 просмотров Голосов: 0 Автор:Вова Шешурак
article8528.jpg

П'яте травня — Міжнародний день боротьби за права інвалідів. У цей день в 1992 році люди з обмеженими можливостями з 17 країн світу одночасно виступили проти дискримінації інвалідів. В Україні на вулицях нечасто побачиш людей з обмеженими можливостями. Через це створюється враження, що їх у країні не так багато. Відповідно, вирішувати проблему прийнято шляхом її ігнорування.

Однак статистика говорить про інше. Сьогодні в Україні 2,8 млн інвалідів (приблизно 6,1% всього населення країни). Майже 80% з них — люди працездатного віку. А не помічають їх лише тому, що країна для інвалідів, м'яко кажучи, недоступна. Говорити про рівні права на працевлаштування, пристосовану інфраструктуру та освіту для них поки не доводиться.

Люди з інвалідністю не просто залежні від сторонньої допомоги — вони не в силах подолати інформаційні, фізичні та психологічні бар'єри.

Кілька років тому в Києві пафосно брали в експлуатацію швидкісний трамвай. Закупили кілька вагонів з низькими підніжками, в які інвалід на колясці заїжджає з прямо з новеньких платформ. Але вся абсурдність ситуації в тому, що потрапити на платформи можливо тільки через підземні переходи, без підйомників, з бетонними крутими «пандусами» без поручнів. На звернення до Київради отримуємо стандартну відповідь: проектом швидкісного трамвая передбачені спеціальні підйомні механізми для людей з обмеженими можливостями, але грошей немає, розбагатіємо — поставимо.

Йдемо далі. 70% новобудов країни (саме новобудов, не хрущовок або сталінок) недоступні для людей з обмеженими можливостями. Набридла мантра про інвалідів? Але ж вони недоступні ще й для літніх людей, мам з колясками…

Хоча з законами у нас не все так сумно, прописані вони непогано, і на законодавчому рівні ми буквально копіюємо європейський досвід. Але вони не працюють.

У 2009 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН «Про права інвалідів». Наважившись і легко підписавши документ, керівництво країни не розуміло, що робить. У США, країні, де 19% населення складають люди з обмеженими можливостями та яка вважається зразковою щодо інвалідів, досі ця Конвенція не ратифікована. Керівництво країни розуміє, що як тільки цей документ підпишуть, її громадяни будуть пред'являти серйозні претензії у разі порушення її положень.

Інший приклад — у Франції процес перегляду закону про інвалідність тривав два роки. До складу робочої групи увійшли люди з інвалідністю, громадські об'єднання, фахівці, вчені та ін. Два роки документ обговорювали, і тільки після схвалення прийняли. В Україні законодавці ніколи не зрозуміють, навіщо витрачати час і говорити про закон два роки, якщо його можна накидати за два тижні, взявши за основу європейські аналоги. На виході отримуємо ідеальний по тексту, але відірваний від української реальності документ.

«Не робіть для нас без нас», — повторюють громадяни, що живуть з інвалідністю. Не приймайте для нас закони, які потім не працюють, не будуйте для нас житло, якщо ми в нього не можемо потрапити або не маємо можливості заїхати в ліфт на візку, не кажучи про те, щоб до нього дійти. Ми не просимо спеціальний транспорт, надайте звичайний, тільки доступний, у тому числі і нам. Не робіть для нас спеціальні школи, ми хочемо вчитися у звичайних. Невже це настільки важко?

Похожие статьи:

НовостиСкільки відсотків українців готові віддати Крим Росії?

Новости ПолитикиУряд США розглянув проект про допомогу Україні

СтатьиЩо потрібно мати на випадок війни.

Новости УкраиныМосква виділить Києву другий транш лише після погашення боргу за газ

Новости СпортаСьогоднішні виступи українців на Олімпіаді-2014 в Сочі

Комментарии 0

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk

закрыть

Соц сети