Російська армія може стати головним знаряддям повалення влади Путіна

24 мая 2015
1180 просмотров Голосов: 0 Автор:Вова Шешурак
article8794.jpg

Не багато можуть похвалитися добре розвиненою інтуїцією і здатністю прораховувати дії оточуючих на кілька ходів вперед. Переважна більшість людей здатна лише реагувати на події, та й то не завжди адекватним чином. Нинішня влада в Україні — не виняток, і серед її фігурантів явно відсутні фахівці, здатні передбачати і прораховувати наперед результати прийнятих рішень. Як наслідок, бурхлива діяльність влади проходить під девізом: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди».

З моменту початку подій на Майдані 2014-го року всі прогнози щодо України перестали збуватися через порушення принципу повторюваності подій, що лежить в основі будь-якого з них. Подібне траплялося й раніше, але не в таких масштабах. Оцінюючи події з погляду людського досвіду, багато про що можна сказати: «Так не буває!» Але реальність говорить про зворотне.

Насамперед йдеться про спроби Росії здійснити анексію України. Якщо захоплення Криму виглядало цілком логічно в світлі заявлених намірів російської влади, то відмова від повномасштабного вторгнення явно суперечить їм. Проект «Новоросія» можна вважати експромтом російської влади і, свого роду, компенсацією нереалізованих амбіцій президента Путіна.

І це за наявності у Росії потужної і добре озброєної армії, яка могла б окупувати Україну за кілька годин. Немає логічного пояснення і співвідношення втрат в зоні російсько-українського конфлікту. Його величина (один до десяти) свідчить про те, що Росія воює не з погано озброєними добровольцями, а, як мінімум, з елітним спецназом, якого там немає. Можна навести безліч прикладів, які порушують звичні уявлення про ведення воєнних дій у зоні конфлікту і неадекватну реакцію місцевого населення на них. Влада обох країн робить вигляд, що контролює ситуацію, але це далеко не так. Якщо українська влада боягузливо погоджується на будь-які умови, висунуті агресором, вважаючи, що він йде на поступки, вступивши в переговорний процес, то росіяни розцінюють свою участь у ньому, як спосіб виграти час.

Путін не відмовився від початкового плану анексії України і вважає, що виниклі проблеми носять тимчасовий характер. Насправді обидві сторони помиляються. Своєю ретельністю у прихильності до мінських домовленостей українська влада остаточно дискредитує себе явною зрадою інтересів країни, а російська влада прийде до розуміння того, що ризикує припинити своє існування, якщо не повернеться в рамки колишніх кордонів і не відмовиться від будь-яких зазіхань щодо України.

Явне нерозуміння суті того, що відбувається виявляють не тільки учасники конфлікту, а й ті, хто спостерігає за ним з боку. Європа і НАТО рефлекторно реагують на рух з боку Росії, вважаючи, що та реально може загрожувати їх безпеці. Тільки США, зважаючи свого перебування на іншому континенті і недавніх подій в Лівії, не поспішає брати участь в конфлікті на сході України. Ймовірно, вони помітили, що там присутній ще один учасник, від якого залежить, як скоро конфлікт вичерпає себе. Вони на відміну від європейців не впадають в істерику, вважаючи, що Росія приречена на поразку в протистоянні з куди більш сильним противником.

Головною складовою будь-якої армії є люди, починаючи від генералів і закінчуючи рядовим складом. Саме від злагодженості їх дій залежить боєздатність армії в цілому. Сучасні види озброєнь збільшують її міць, але всі рішення приймають люди. Якщо уявити, що в світі з'явився засіб контролю над людьми, яке здатне керувати ними на рівні мотивації вчинків, то той, хто володіє цим засобом, зможе не тільки зупинити будь-яку армію, але і керувати нею. Мабуть, це і сталося з російською армією, коли вона була готова здійснити повномасштабне вторгнення в Україну.

Коли влітку 2014 постало питання про виведення групи військ розташованої в 50-кілометровій зоні біля кордону з Україною, російське військове командування втратило управління нею і було змушене проводити навчання в цьому районі, щоб приховати від фахівців Європи та США виниклу проблему. Афера не вдалася завдяки супутникам, які зафіксували відсутність будь-якого руху з боку вказаної групи військ. Конфлікт отримав своє продовження, а Путіна викрили в обмані і небажанні прибрати війська від кордону з Україною.

Ось і зараз ми бачимо скупчення російської військової техніки і озброєнь в зоні окупації і біля кордону з Україною, які можуть виявитися звичайним непотребом, якщо командування знову втратить контроль над особовим складом ввірених йому частин. Українська влада зробила Путіну «ведмежу послугу», коли відмовилася звільняти окуповані території. Якби наступ українських військ відбувся, як того хотіли добровольці, то вже восени 2014-го року російські війська були видворені за межі країни, а військове керівництво Росії усвідомило безперспективність подальшого продовження конфлікту.

На жаль, але розплатою для Путіна за боягузтво української влади тепер може стати падіння його режиму. Ні він, ні його генерали не можуть бути впевнені в тому, що здатні управляти російською армією. Не виключено, що саме вона може стати головним знаряддям повалення влади Путіна, як би неймовірно це не звучало. От тільки перед цим на окупованих територіях будуть знищені всі місцеві сепаратисти і бандити руками самих окупантів.

Похожие статьи:

Новости ПолитикиЯнукович збирається до Путіна - адміністрація президента

Новости Украины​В Україні навала проплачених людей з РФ і Придністров'я. Це фактично оголошена війна, - голова СБУ

Политические статьи​США впевнені, що за кривавими подіями в Одесі стоїть Москва

Новости Преступности​У ДНР пересварилися і не можуть вирішити «чи оголошувати війну Україні»

Политические статьиСША зобов'язалися не кидати Україну - «Washington Post»

Комментарии 0

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk

закрыть

Соц сети