6 глобальних наслідків вторгнення до Криму

В порушення Будапештського угоди, підписаної колишнім президентом Росії Борисом Єльциним, Москва ввела війська до Криму.

Сполучені Штати, ЄС і їх союзники захоплені зненацька. Вони розглядають варіанти ефективних заходів у відповідь, попутно різко засуджуючи дії Росії. Експерти і політики намагаються аналізувати причини і спрогнозувати результат ситуації, яку міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг охарактеризував як найсерйознішу європейську кризу у XXI столітті.

Говорячи про можливі контрзаходи, сьогодні мало згадують про наслідки, до яких може привести бездіяльність Заходу. Ці наслідки не обмежаться рамками Східної Європи і можуть змінити звичну розстановку сил:

1. Знизиться довіра до міжнародних домовленостей.

У 1994 році в Будапешті, в обмін на відмову України від ядерного арсеналу, Росія, США і Великобританія зобов'язалися «поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України», а також «утримуватися від загрози сили та її застосування проти територіальної цілісності та політичної незалежності України». Вторгнення Росії до Криму — явне порушення будапештських зобов'язань, взятих на себе Росією.

Відсутність дієвої реакції США і ЄС на кричуще порушення міжнародних домовленостей завдасть серйозного удару по звичному світовому порядку та системі безпеки, заснованих, зокрема, на двосторонніх і багатосторонніх угодах.

Якщо залишити без наслідків порушення Росією її міжнародних зобов'язань, то багато країн по всьому світу отримають помилковий сигнал: можна ігнорувати міжнародні договори і не нести за це відповідальності. Підрив довіри до міжнародних домовленостей — украй небезпечний шлях.

2. Багато країн побачать гарантію своєї безпеки у володінні ядерною зброєю.

Якщо США і ЄС обмежаться словами стурбованості й осуду, не беручи дієвих заходів проти російської окупації в Криму, то під загрозою опиняться зусилля Заходу щодо нерозповсюдження ядерної зброї.

Відмовляючись від третього за величиною ядерного арсеналу в світі, Україна покладалася на тверді гарантії своєї національної безпеки та територіальної цілісності, надані Росією, США і Великобританією. Вторгнення Кремля і нездатність Заходу на даному етапі ефективно стримувати військову авантюру Путіна в Криму підштовхує до тривожного висновку: якщо вас турбує власна безпека, то не відмовляйтеся від ядерної зброї. Це явно не той меседж, який Захід хоче донести до Ірану та інших країн.

3. Посилиться конфронтація Росії та НАТО.

У кремлівського керівництва сформувалася небезпечна звичка «захищати» етнічних росіян і громадян Росії, що проживають за кордоном. Спочатку Росія «заступилася» за них в Абхазії і Південній Осетії — на грузинських територіях, де задовго до вторгнення йшла масова роздача російських паспортів.

У Криму Путіну навіть не потрібно було видавати паспорти: 60 % населення півострова — етнічні росіяни. І хоча немає достовірних підтверджень тому, що вони піддаються яким-небудь загрозам, ці люди, на думку Путіна, потребують захисту. Тобто, в цілях «захисту» російські війська окупували частину території сусідньої держави.

Якщо США та їхні європейські союзники не зупинять Москву в Україні, то жертвою Росії можуть стати ще декілька її сусідів. У країнах колишнього СРСР є безліч етнічних росіян, яких можна «захистити». Особливо численні російські меншини в Латвії та Казахстані. Путін неодноразово виявляв невдоволення ставленням до етнічних росіян в Латвії — країні-члені НАТО. Якби він вирішив захищати їх там, то криза була б куди більш серйозним, ніж у Криму.

4. Країни, що мають територіальні претензії до сусідів, відчують себе вільніше.

Коли в 2008-му Росія почала війну проти сусідньої Грузії, Захід вибухнув потоком різких висловлювань, але ухилився від заходів по ізоляції Росії і не змусив Москву заплатити скільки-небудь істотну політичну ціну за агресію.

Не відчувши реакції на це вторгнення, Путін утвердився в думці, що можна діяти «в стилі XIX століття — вторгатися в чужу країну під надуманим приводом» (так охарактеризував ситуацію держсекретар США Джон Керрі).

Якщо дії Заходу у відповідь на порушення територіальної цілісності України обмежаться словами «глибокої заклопотаності» і «обурення», то схильні до агресивних випадів країни по всьому світу отримають стимул вести зовнішню політику з позиції сили. У такому випадку вже не слід дивуватися, якщо через кілька років ми побачимо газетні заголовки: «Китайський флот почав блокаду острова Сенкаку. ВВС Японії підняті по тривозі через загрозу вторгнення на японську територію».

5. Заяви США не будуть сприймати всерйоз.

Слова представників американського уряду, підкріплені військовими та економічними потугами, завжди були важливим активом Вашингтона в міжнародних відносинах. Заяви президента, віце-президента і держсекретаря мають вагу тільки в тому випадку, якщо США тримають слово.

Торік, заявивши про те, що застосувавши хімічну зброю, сирійський лідер переступив «червону лінію», Обама не підкріпив їх справою. Тим самим він знецінив заяви США як мінімум в очах Росії і подібних їй країн. Якщо у відповідь на агресію Росії в Україні з боку США, які заявили про «серйозні наслідки», не буде значущої і дієвої реакції, то довіра до Вашингтону буде значною мірою підірвана. Тоді США ризикують тим, що в майбутньому Іран, Китай чи Венесуела ігноруватимуть їх позицію.

6. Прагнення будь-якої країни до демократії означатиме загрозу для її власної безпеки.

Як не парадоксально це звучить, спроби побудувати більш демократичне суспільство на пострадянському просторі представлятимуть загрозу для країн, що зважилися на такий крок. Щонайменше, саме такий меседж отримують колишні радянські республіки, споглядаючи, що Росія вторглася на територію України та Грузії. Обидві держави демонстрували прагнення до демократизації та модернізації. І ті, й інші йдуть рука об руку з відходом від пострадянських позицій, на яких стоїть Росія. Москва не могла цього стерпіти і вторглася в Україну і Грузію.

Якщо московське керівництво не заплатить вагому політичну ціну за свої військові авантюри в Україні та Грузії, то такі країни як Молдова, Білорусь і Вірменія втратять мотивацію йти по шляху демократії. У цьому випадку вибору у них не буде — їм судитиметься залишатися економічно відсталими посткомуністичними країнами. Хто знає, можливо тоді воскресіння Радянського Союзу вже не здаватиметься настільки вже утопічною ідеєю.

За матеріалами: Вейс Джайані — старший аналітик при адміністрації округу Колумбія, Вашингтон

Похожие статьи:

Новости в мире → ​США розмістять в Японії два додаткових есмінця для захисту від КНДР

Происшествия → У Японії через снігопади загинуло семеро людей

Образование и наука → В індійському підручнику написали про атомний удар Японії по США

Общество → В Японії відкрили готель для жінок, які хочуть поплакати

IT-Технологии → Японські вчені вразили світ