Чи психічно здоровий Путін? Криза середнього віку чи шизофренія

25 марта 2014
5840 просмотров Голосов: 0 Автор:Євген Торін
article4312.jpg

«Володимир втратив зв'язок з реальністю, він живе в іншому світі» — поспілкувавшись з Путіним, заявила Меркель Обамі.

Так взагалі, чи можливо, щоб лідер такого рівня став неадекватним?

Для того щоб прогнозувати поведінку Путіна, важливо розуміти його психотип і психодинамику, а також актуальний стан його психіки.

Путінський ідеал, образ «Я»: супергерой одинак, щось типу Рембо, начебто Сухов з «Білого сонця пустелі» — але жорсткіше, без фантазій про сім'ю і особливих почуттів, людина волі і влади. Всі ці спуски на підводному човні, фото з оголеним торсом і автоматом, польоти на винищувачах і зі стерхами — все про те ж.

Зі спогаду Путіна: «найбільше мене вразило те, як малими зусиллями, буквально силами однієї людини можна досягти того, чого не змогли досягти цілі армії». Звідси і єдиноборство — дзю-до і вступ у КДБ. Цей дитячий ідеал і визначає напрямок становлення і розвиток особистості.

В особистісній психодинаміці, ідеал — це полюс позитивний, що притягає, полюс негативний, відштовхуючий — це базовий страх. У разі Путіна — це страх опинитися сірим, слабким і нікчемним. А ідеал, відповідно, — супергерой Рембо.

У віці близько 40-50 років, зазвичай настає криза середнього віку. Криза — як перегляд досягнутого, підведення підсумків перемог і поразок, зняття страху і зміна ідеалів, народження зрілості. З'являються нові цінності та орієнтири, більш системні і цілісні. Це у випадку позитивного розв'язання кризи. Криза ж може тягнутися довго, і ми можемо часто бачити, що вік начебто вже відповідний, а веде себе як підліток. Криза може завершитися і психологічним зламом.

По всій симптоматиці, Путін перебуває в цій кризі. І це в його 62 роки!

З одного боку, вік уже як би говорить, що потрібен новий образ, щось більш зріле, а не воїн з автоматом. Але ми продовжуємо бачити дії супер-героя. Неслухняна Україна дратує, і за цим ідуть не зовсім адекватні дії. Хіба варто Крим міжнародної ізоляції і економічного краху, або третьої світової війни? Хоча і не в Криму справа. Потрібно довести цим європейцям і Обамі, що зі мною, Путіним, потрібно рахуватися. А я буду поступати так, як вважаю за потрібне.

Вся ця загострена реакція на незгоду з собою, порушення логіки і відверта брехня у виступах, вкрай небезпечні дії і є прояви кризи. Ми бачимо абсурдність дій людини, що кидається на світову систему безпеки, вибудувану після закінчення 2-ої світової війни. Він же бачить свій подвиг Рембо проти системи, що вимагає, щоб він грав за загальними правилами. Тобто як усі. Його мова, з приводу приєднання Криму, вже відкрите висловлювання всіх завданих образ і заяву, що відтепер він на стежці війни. Велика частина населення Росії підтримує його: стратегія Путіна відповідає постімперським стражданням Росії, страждання по втраченій величі. Традиційна травма всіх постімперських націй.

Так взагалі, чи можливо, щоб рішення геополітичного горизонту, так залежали від психоемоційного стану лідера. На Заході, в демократичних країнах рішення залежать не стільки від людей, скільки від інституцій. Система противаг мінімізує вплив особливостей особистості, та й подовжує терміни прийняття рішень. Путін же збудував авторитарну владу. Він герой-одинак і він сам приймає рішення. Ніяких противаг його волі немає. Він їх не потерпить у своєму прагненні до абсолютної влади.

По суті, те, що затіяв Путін, це не просто конфлікт через Україну і Крим. Це протиставлення принципу сили — світовій системі договорів, вибудуваної після закінчення 2-ої світової війни. І цим, а також своїми діями і риторикою дуже нагадує Гітлера. І ситуація схожа — вимоги реваншу. Путін виступає в образі «варвара», що намагається підпорядкувати своїй дикій волі весь світ. Програє, тому що сам існує за рахунок ресурсів цього світу, і займає в ньому відведену йому роль: підтримка порядку на ввіреній йому 1/6 частини суші забезпечуючи «торгові шляхи».

Протистояти тому, від чого залежить твоє багатство і економіка всієї країни? Пиляти сук, на якому сидиш?

Але людина в кризі готова йти ва-банк. Герої не здаються! Тим більше, що попередні вилазки показали, що Європа і США готові йти на компроміси. Демократію Європи та США Путін сприймає як слабкість. Для варвара всілякий гуманізм і демократія — вже є слабкість. Але, у Заходу є історична пам'ять, і Україна це вже Європа, і вони добре пам'ятають, що таке Мюнхен. Своїми діями Путін змусить Захід і Обаму зайняти непримиренну позицію. Ну а для Обами це взагалі унікальний шанс: за підтримки всього світового співтовариства, відновити свій імідж і позбутися приставки «слабкий». І парадоксально, Путінські дії посилюють цінність США як світового поліцейського.

З кінця березня і по середину квітня ми побачимо крах бліцкригу Путіна.

Повернемося до портрета Путіна, кілька слів про його сильні та слабкі сторони.

Сильна воля, цілеспрямованість, послідовність і ретельність в досягненні задуманого. Але ці ж якості стають причиною катастрофи, оскільки не врівноважені іншими якостями: прийняттям і вміння домовлятися. І те, що привело до успіху, на тій же швидкості, призведе до катастрофи.

Емоційна витримка. Готовність витримувати великі напруги і тиск. Уміння грати на тривалих дистанціях. Зворотний бік — це сприйняття сердечності як слабкості. Спілкування з дітьми буде на рівні «поплескав по щоці і дав цукерку». Складно з проявом милості і співчуття. І готовність жертвувати людьми заради своїх інтересів, в інтересах системи. І це також потрапляє в загальноросійський тренд: держава первинна — люди вторинні.

Утримання влади та контролю — як сильна сторона. Потужний контролюючий тип, що забезпечує бажаний порядок. Прагнення прибрати всіх, хто має іншу точку зору. Нестерпність факту, що є хтось, хто сильніший його і йому треба з ними рахуватися: ЄС і США без нього виживуть, а от РФ без них буде вкрай важко. І це штовхає його ва-банк. Що й призведе до поразки.

Самореалізація йде не через зміну, трансформацію себе, а через жорстке самоствердження себе, своєї волі. Це і є зміст кризи середнього віку — вихід на унікальну особистісну стратегію самореалізації і відмова від підліткових амбіцій і ідеалів.

Його ж стратегія залишається колишньою: залізною рукою утримати порядок і контроль. Він не здатний до творчості і створення нових ідей. Управління розвитком — це не його тема. Тому, Путін не створить нової концепції розвитку країни, буде використовувати для забезпечення контролю вже наявні моделі. Тому й бачимо фьюжн-ідеологію з радянського патріотизму, імперських амбіцій і православно-слов'янської спільності. Все те ж — але в новій обгортці. Як кедебіст, майстерно маніпулює свідомістю, але вже сотень мільйонів людей.

Смерть сприймає як кінцевий пункт існування, абсолютно бездуховний. «Немає нікого, хто вище мене, наді мною ніхто не владний». Тому немає прийняття і смиренності. У підсумку, накопичена особистісна сила прагне до руйнування, а не до розвитку. Тому вибирає стратегію протистояння всьому світу.

Результат зрозумілий, і історичних прикладів достатньо. Після програшу, протягом років трьох, ми побачимо, як Путін стрімко постаріє. Але мудрості це не принесе, тільки — розчарування. А для всієї системи — просто посилення контролю.

Нам пощастило, що Путін не ідейний, як Ленін, Гітлер, Сталін. Людина жадібна і прагне до влади. Внутрішньо слабкий, оскільки не спирається на ідею. Влада і гроші — ось його цінності. І санкції США та ЄС будуть точковими і спрямованими на самі больові зони Путіна. Усі залишки пострадянського та імперського минулого, переживемо в набагато більш простій формі, без геноциду і воєн. Такий собі фарс. У цьому полягає історична роль Путіна — знищити остаточно залишки радянського, за рахунок фарсу.

Для України — потенційна можливість вибудувати нову державу, європейського зразка.

Для Заходу це можливість виробити економічні, а не військові рішення геополітичної проблеми.

По суті, ми беремо участь в унікальному етапі трансформації світу. Тому й такі швидкості, і тому неминучість що відбувається.

Але зрілість людства визначається ще й тим, яким чином вирішуються світові конфлікти. Пік звичайної стратегії вирішення спорів, війни, припав на середину минулого століття. Зараз Путін хоче запустити цей же архаїчний сценарій. Це як загострення хроніки перед зціленням. Порівняння ж сил — явно не на користь Путіна. Та й на ідеологічному фронті: стара версія імперської гордості проти єдиної системи безпеки багатополярного світу.

Складно жити в період змін, але дуже цікаво.

За матеріалами: delo.ua

Похожие статьи:

Новости ОбществаМайдановцы побывали в имении Ющенко в Карпатах

Новости УкраиныКоломойський і Тарута призначені губернаторами: всі призначення в ОДА (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

Новости УкраиныМилиция в Киеве сознательно атаковала медиков и журналистов

Новости ОбществаСеред українців у «Евромайдана» більше противників, ніж прихильників - соціологи

Новости УкраиныЗавтра в Украине могут объявить военное или чрезвычайное положение

Комментарии 0

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk

закрыть

Соц сети