Ядерний привид енергетичного раю

Ядерний привид енергетичного раю.
Останнім часом появились публікації, відносно низько енергетичних ядерних реакцій, немов би їхня поява безпосередньо пов’язана із нинішнім стрімким подінням цін на нафту.
Дійсно, у квітні 2011 року патентне відомство Італії видало патент на винахід на каталізатор енергії. Винахідником являється А.Россі, а власником – його дружина М.Паскуччі.
Патент діє до 2028 року.
У заявці описаний метод і пристрій для проведення високоефективної екзотермічної реакції між атомами нікелю і водню у трубці, наповненій порошком нікелю і підігрітій до високої температури від 150 до 5000°С. У винаході водень вприскується під високим тиском (від 2 до 20 бар) у металеву трубку, наповнену порошком нікелю. Інші подробиці винаходу не повідомляються.
Не володію подробицями реакції на винахід Россі у світі, але про деякі дії російських науковців мені відомо.
Так, навесні 2013 року було профінансовано теоретичні роботи, котрі мали бути викладені у вільній формі, підтверджуючі, або заперечуючі хід запропонованої патентом реакції. У роботі мали можливість приймати участь усі бажаючі із країн СНД та за його меж.
Хто фінансував ці роботи?
Звісно, без коштів «Газпрому» та «Роснефти» не обійшлося. Результати досліджень куплені та глибоко заховані у сейфи енергетичних монстрів. Із носіями робіт енергетичні монополісти знають що робити.
Ситуація нагадує випадок майже сто річної давності.
В журналі «Техника молодежи» за 1962 рік №10, була опублікована стаття В.Василевського, про те, що ще у 1917 році у США, емігрант, котрий приїхав із Португалії Андерс винайшов паливо, котре складалося із декількох крапель простих та дешевих хімікаліїв розбавлених на відро звичайної води. Це паливо було досліджено спеціальною державною комісією на автомобілі у пробігу Нью-Йорк – Вашінгтон і назад. Після цього одна із найбільших нафтових монополій США за два мільйони доларів готівкою купила у Андерса документацію і права на цей винахід, сховавши його у своїх сейфах. Сам Андерс, через два дні після отримання грошей безслідно зник.
Достовірність винаходу підтверджувалась публікацією у газеті «Есквайр» та статтями у журналі «Праці морського інституту США» у 1926 і 1936 роках.
Достовірністю статті В.Василевського можна повністю довіряти, оскільки ця особа була начальником відділу науково-технічної розвідки КГБ СРСР, котра керувала ним з 30-х років.
Тому, не випадково у 30-х роках на Харківському тракторному заводі серійно випускався «живий» приклад трактора, паливом для якого служила звичайнісінька вода.
Що є спільного та відмінного у цих двох історіях?
Те, що енергетичні монополісти стараються у будь який спосіб брати активну участь у енергетичних проектах. Але, реалізовувати проекти будуть лише ті, котрі вигідні їм. Для всіх інших, монстри закриють будь якими способами «шлюзи».
Інша відмінність полягає у тому, що емігрант із Португалії не патентував у США свою розробку. Россі навпаки – запатентував її. Це тепер власність його сім’ї до 2028 року.
Чого б це, ця сім’я віддавала дармову енергію усьому людству просто так – даремно, по-благодійницьке? Сім’я Россі хоче на цьому заробити.
А, що має робити усе людство, що потребує енергії? Платити цій сім’ї.
Але людство платить за енергію іншим – енергетичним монополістам. Через це, у них накопичилися величезні кошти. Вони реальні господарі ситуації, а не сім’я Россі. І вони використають Россі, щоб до 2028 року цей винахід не був впроваджений.
Що ми, українці маємо робити у цій ситуації?
Нам не потрібно тішитися від подібної інформації.
Нафта та газ є вичерпним джерелом енергії. Тому, тенденція до її здорожчання буде завжди. Теперішнє зниження цін є тимчасовим явищем.
Тому, нам потрібно шукати свій варіант заміни енергоносіїв.
Що можна запропонувати?
Скористатися старим прислів’ям: «Найкраще нове – це давно забуте старе». І таке старе привертає увагу, а саме ракетне паливо, запропоноване українським академіком С.П.Корольовом на ракеті Р-1. Це 75% етиловий дистилят. Якщо на такому паливі працювала ракета, то чи зможе працювати ДВЗ? Та чи є це паливом взагалі? Переконайтесь у цьому самі. Візьміть звичайної горілки, міцністю не менше 38%, піднесіть до неї полум’я сірника. Побачите, як вона горить.
Отже, якщо етиловий дистилят є горючим, то чому його не можна використати у двигунах внутрішнього згоряння?
Саме так зробив український новатор із київщини – Дмитро Сухецький, котрий пристосував свій трактор до використання етилового дистиляту. Тепер, йому не потрібно дорогого бензину та дизельного палива. Новатор виробляє його самостійно.
Скажете, що це одиничний приклад.
Але, маємо масові приклади подібного вирішення енергетичної проблеми у світі.
Так у Китаї, зараз працює більше тридцяти п’яти мільйонів малих біогазових реакторів. Термін побудови такого пристрою становить лише 4 дні. Вартість будівництва складає близько 3000 гривень. Термін експлуатації – 20 – 25 років. Отриманого із реактора газу вистарчає для трьох разового приготування їжі для сім’ї, що складається із 3 – 4 осіб. Окрім цього, у селах діють більш потужні установки, котрі методом когенерації із біогазу виробляють електроенергію та тепло. Також, біогаз використовується, як моторне паливо у автобусах.
Але, нам з адаптацією цього прикладу ще далеко. Бо це щось не наше, дуже далеке.
А от самогоноваріння – усім відомий процес, котрого не вдалося ліквідувати навіть державі. Тепер, саме час цей шкідливий приклад використати у корисних цілях.
У порівнянні з виробництвом етилового ректифікату на спирт заводах витрачається приблизно у 5 раз більше енергії, ніж при виробництві самогону. Причому, спирт заводи для отримання енергії використовують дорогий газ. А виробництво самогону легко організувати твердими видами палива.
Зараз осінь. Сировина для виробництва самогону є. Це цукрова меляса, Максимальна вартість цієї сировини складає до 1400 гривень за 1 тонну. Із однієї тонни меляси отримуєм до 700 літрів самогону. Однією літрою самогону можна замінити одну літру дизельного палива.
При цій технології прибуток такий високий, що жоден банк світу не запропонує вам вищих прибутків за вкладені ваші кошти. Зараз закупівельна вартість м’яса прирівнюється до літри бензину. То чи не вигідніше займатися само виробництвом замінника моторних палив?
Дизельний двигун працює на самогоні за схемою газодизеля, тобто двопаливна система із додатковою подачею палива у повітряний патрубок. В останній, паливо подається у вигляді синтез-газу, утвореного на борту транспортного засобу.
На фотографії показаний пристрій, за допомогою якого здійснюється подача у повітряний патрубок двигуна.
Так, технологія має недолік – приймання всередину обслуговуючим персоналом палива, призначеного для техніки.
Але, якщо прирівняти шкоду від пияцтва із шкодою, заподіяною сьогоднішньою війною із скаженим агресором, то це непорівнянні приклади. Бо де ще ви бачили пияків, щоб вчинили стільки вбивств, каліцтв, руйнувань та бід, як у сьогоднішній тверезій російсько-українській війні.
Чекаю Ваших зауважень та пропозицій: e-mail: [email protected]
Мирослав Копак.
18.10.2014 року.

Похожие статьи:

Политические статьи → Бойкот солярки окупанта.

Политические статьи → Чи спонукатиме Прем`єра кремлівський подарунок буржуйки впроваджувати альтернативні енергоресурси?

Новости Бизнеса → Нафтові ф'ючерси Brent і Light Sweet дорожчають

Политические статьи → Альтернатива газовому колапсу

Политические статьи → Терористичні контрзаходи по санкціях Заходу