Ми збудуємо разом нову Україну

26 января 2015
3270 просмотров Голосов: 0 Автор:Pavel Nek
article6900.jpg

Відслідковуючи процеси розвитку державності, можна зробити деякі висновки, зокрема і для України.


Короткий екскурс в шкільну програму історії

Притаманна людині властивість збиратися в групи спочатку для виживання, а потім, як виявилося, і для більшої ефективності та кращого життя проявилася з давніх давен. Таке об'єднання дозволяло краще боронитися від хижаків, більш ефективно займатись полюванням та збиральництвом, запасати більше харчів та ефективніше вести господарську діяльність.

Крім очевидних переваг «здобутку та накопичення», людство отримало величезний спадок у вигляді передачі знань та навичок всередині громад, від старого до малого, від чоловіків до жінок. Знання могли стосуватися будь-яких аспектів життя: починаючи з того, як правильно тримати списа, аби кинути його в мамонта, і закінчуючи тим, як правильно приготувати вечерю, аби м'ясо тієї величезної волохатої звірюки вийшло, як-то кажуть, «très savoureux».

Всі ці знання передавались з покоління в покоління, вдосконалювались, збільшувалися в кількості та приносили все більше користі людині.

На певній стадії розвитку суспільства виникла необхідність у розподілі праці, адже не кожному дано бути вправним мисливцем, кухарем, мудрецем чи ткачем. Будь-яка людина має індивідуальні якості та унікальні здібності, особливі таланти та навички. Це дозволяє людям реалізовуватись в житті та досягати таких висот, які не під силу іншим.

Та кожному своє. Результуючим фактором розподілу праці став процес формування так званих ремесляних каст з відповідною ієрархією. Фіналом цього процесу можна вважати нинішній принцип роботи під назвою «win-win», який означає, що всі виграють від співробітництва, займаючись при цьому різними речами.

Подальший розвиток людства з більш ускладненою суспільною структурою став передумовою виникнення держави. А далі тисячі років прогресу, науково-технічна революція, нових відкриттів, визначних постатей та споруд…

* * *



Наразі країна наша зараз перебуває неначе у «підвішеному» стані. З одного боку, свідомість змінена після Революції Гідності, зрозумілі орієнтири та прагнення. З іншого – ми ще не в Європі і що воно таке та з чим його їдять поки теж невідомо. Ми лише стали на шлях реформування нашої держави та будівництва країни, яка таки мусить стати одним з найважливіших геополітичних центрів світу.

Але є одне «але»: чудес не буває. І справді, Україна з розграбованим бюджетом, розваленою економікою, знищеною інфраструктурою, втопленою освітою, тотальною корупцією як ніколи близька до дефолту. Додайте сюди ще східногго сусіда, який м'яко кажучи, «de-bil» (франц.).

Україна надто довго була у ярмі...

Особливо жахливим ударом стало окупаційно-примусове перебування в складі СРСР. І саме звідси беруть початок переважна більшість нинішніх проблем.

Час під владою «совєтів» майже повністю атрофував притаманну українцям жагу до активної діяльності та прийняття відповідальності за свою долю та рішення.

В Совєцькому Союзі за людей «думала» партія. Вона приймала всі рішення, максимально лімітуючи будь-який прояв індивідуальності. «Таваріщі» не думали про майбутнє, «воно неодмінно буде світлим». Партія сказала… і, помахавши на прощання орєнбуржскім платком, цинічно обікрала народ, який так щиро вірив у неминучість світлого майбуття.

«Лихі дев'яності» повністю розтоптали людську гідність «варавскімі панятіямі», загнали довірливу інтелігенцію в глухий кут животіння та злиднів, позбавили надії ретельно виплеканий партією робітничий клас.

Вижили… З горем пополам, але вижили. Злили все: зброю, армію, науку, виробництво, освіту, медицину, все геть чисто, заручились потужною «підтримкою» Росії. Як не як, а нав'язаний нам з дитинства «братський народ» точно не кине, не здасть, не зрадить...

Проте «старший брат» виявився зовсім не братом, що остаточно вибило з нашої свідомості міф про велику любов та нескінченну дружбу України з брехливими та підступними російськими окупантами. Зрадив. Вкотре зрадив, а ми так вірили...

«Борітеся! — Поборете!» — писав Великий Кобзар Тарас Григорович Шевченко. Нас чекає нелегкий шлях, проте ми справді можемо зробити те, що вже неодноразово робили наші прадіди. Київська Русь, Галицько-Волинське Князівство, Запорізька Січ — це все приклади того, як українці створювали дійсно потужні та впливові держави. Прийшов час «засучити рукава» і показати, що ми браття козацького роду.

Тож, для початку, об’єднаймося, аби боронитися від «хижаків», захистити свою землю та відстояти свої права, створити нові інноваційні речі, поділитися знаннями та ідеями, використати, врешті решт, принцип «win-win» та народити якісно нове успішне процвітаюче суспільство.

Не треба чекати «подачок» від держави, ми і є держава. Нам випав унікальний шанс самим збудувати нову державу, керуючись притаманними Україні (і, як не дивно, масонам) принципами: свобода, рівність та братерство. А, завдячуючи тому, що українська нація вже сформована, цей процес займе в нас значно менше часу. Ми зможемо!

Слава Україні!

Максим Червинський, Остап Бандера, Укроп UA

Похожие статьи:

Политические статьиЛише професійний підхід до політичних процесів допоможе врятувати Україну!

Новости в миреРосія повертається в СРСР

Новости в мире​Будь-який іноземець може стати громадянином Росії

Скандал​Віктора Цоя захистять в суді

Новости ЭкономикиПрийшов обвал євро

Комментарии 0

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk

закрыть

Соц сети