Можливість України стрибнути з 3-го світу в перший!!!

25 апреля 2015
1902 просмотра Голосов: 1 Автор:вася
article8414.jpg

Спочатку буде жарт зі змістом. Щоб було справедливо, в новій Україні обов'язково має бути встановлений пам'ятник Володимиру Путіну. Адже більше за нього для створення нової української державності та ідентичності не зробив ніхто. Жарт був про пам'ятник, а ось друга теза заслуговує більш глибокого розгляду.

До 2014 року більшість коментарів експертів України (у тому числі і міжнародних) зводилося до того, що ми маємо справу з розділеною країною. Ця теза підкріплюється соціологією (географічний розподіл голосів на виборах за умовно про-західні та про-російські партії) і мав солідне теоретичне обгрунтування (наприклад в рамках роботи Самюеля Хантінгтона «Зіткнення цивілізацій»).

В принципі така теза була справедлива і до літа 2014 року. Адже і первісна реакція на Майдан всередині України дійсно була різною, і значна частина українських громадян поставилися до нього з недовірою. Були передумови для сценарію 2004 року, коли порив громадянського суспільства був швиденько утилізований людьми, які прийшли до вершин влади за рахунок цього самого суспільства. Завадило ж цьому процесу агресія Росії, яка була вольовим рішенням її президента.

Саме Крим і Донбас продемонстрували, що таке «Російський мир» і «політика багатовекторності» в нинішніх умовах.Таким чином, політика військової агресії російського президента, не будучи першопричиною процесів формування української нації, безумовно стала їх ключовим каталізатором.

Але на цьому благотворний вплив дій російського президента не закінчився. До 2014 року Україна була виключно об'єктом світової політики з боку інших гравців. У сформованій на початок 2014 року комбінації інтересів, всі питання полягали в тому, на чию зону впливу відійде Україна — ЄС чи Росії.

Причому ЄС розглядав країну саме як ринок збуту, який після дуже довгого ряду болючих економічних і соціальних реформ міг би трансформуватися в щось схоже на умовну Румунію. У варіанті союзу з Росією Україна б продовжила своє падіння в пострадянське дно з мафіозною державою, люмпенізованим населенням і тотальною еміграцією всіх талановитих людей.

Агресія Путіна відкрила для України вікно можливостей. Раптово Україна перетворилася на суб'єкт світової політики, від якого залежить вся світова безпека. Україна може остаточно поламати всю світову безпеку, але, що важливо, може зробити це сама, без зовнішньої допомоги і, головне, ніхто їй не завадить ( наприклад, оголосивши війну Росії).

Іншими словами, у грамотного керівництва країни з'явився інструмент на переговорах з тими ж західними лідерами. Крім того, неадекватна політика нинішнього російського президента створила вакантне місце «опори» Східної Європи. У цьому і полягає головний шанс України: провівши стрибок з 3-го світу в перший, побудувавши соціальні структури адекватними.

Це вікно можливостей відкритим не залишиться. Воно не результат довгої підготовчої роботи ЄС або США, а слідство надзвичайної ситуації, що виникла в Європі після Криму.Іншими словами, відставка Путіна і прихід на його місце будь-якого іншого політика від Ходорковського до Медведєва створить для Європи спокусу повернутися до партнерства з Росією. Про необхідність і бажаність такого партнерства європейські офіційні особи говорять постійно. Росія сама влаштовує їх як головний контрагент у Східній Європі.

Для європейських політиків проблема полягає саме в Кримі, так як Європі неприпустимі зміни державних кордонів військовим шляхом, і Путін особисто відповідає за цю зміну. Варіантів вирішення кримського питання, прийнятних Європою, яка боїться конфліктів, багато.

Для початку, новий російський президент може провести там ще один референдум про незалежність, створити під цю справу міжнародну комісію і домогтися зняття санкцій. Так, це викличе хвилю обурення всередині країни, посилить перспективи сепаратизму, але, по-перше, заради збереження грошей пострадянська влада йде і не на такі витрати, по-друге, зомбоящик може швидко переконати населення в чому завгодно.Реформи повинні показати Європі, що Україна — не вічний кредетор грошей.

У своїй історії українці відрізнялися завидним умінням упускати свої історичні шанси на краще життя. Цього разу помилка неприпустима, причому звинувачувати в ній українці матимуть право тільки себе. Вона створила реальну ситуацію, в якій об'єднала розколоту націю.Саму проблему ж внутрішньодержавного устрою за українців ніхто не вирішить, так що потрібно робити все самим.

Комментарии (0)

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk

закрыть

Соц сети