Злочинна бездіяльність правоохоронних органів

5 февраля 2018
5525 просмотров Голосов: 0 Автор:Spravedlyvist Kyiv obl
article16861.jpg

Хочу наголосити про те, що громадяни України критично оцінюють політику нинішнього керівництва держави в напрямку безпеки та не відчувають себе захищеними.

У звіті Уряду йдеться про те, що у 2017 році в Україні зменшилась кількість зареєстрованих злочинів і зросло розкриття неправомірних дій. Зазначається також, що у зверненнях громадян, які надійшли до Верховної ради України, було порушено 164,6 тисяч питань, із них 70 тисяч — це питання забезпечення дотримання законності та охорони правопорядку, реалізації прав і свобод громадян.

Ознайомлю вас зі структурою цієї статистики: 24% — скарги на незаконні методи ведення слідства та тяганини зі слідством, 21% — на дії працівників прокуратури, 13% — на дії працівників поліції, 6% — скарги на дії суддів, судові вироки та рішення. Але ж ми знаємо, що міжнародні рейтинги відносять нашу державу до аутсайдерів по боротьбі зі злочинністю.

Україна, за даними експертів Світового економічного форуму за 2016-2017 роки, посіла 113-те місце зі 137-ми у рейтингу країн із високим рівнем впливу організованої злочинності на бізнес. Поруч з нами в цьому рейтингу такі країни, як Боснія і Герцеговина, Уганда, Тринідад і Тобаго, Домініканська Республіка і Гаїті. Та й офіційна статистика, якою оперують органи прокуратури по всій Україні, не констатує суттєвого зменшення кількості вчинених злочинів.

Чимало резонансних злочинів повторюються через безкарність правопорушників і бездіяльність правоохоронних органів.

Як діючий адвокат можу стверджувати, що затримання злочинців і доведення справ до суду у таких правопорушеннях – це, швидше, виняток, ніж тенденція. Фактично не розслідуються справи, пов’язанні із незаконним захопленням земель, рейдерським віджимом. В умовах загостреної внутрішньополітичної ситуації, правоохоронні органи не виконують своїх функцій і втрачають довіру серед населення.

Як приклад наведу вам історію, з якою до мене як до керівника Київської обласної організації Руху В. Наливайченка «Справедливість» звернувся житель с. Тарасівка Володимир Таранюк. Володимир прийшов у Правовий  центр партійного офісу 17 липня 2017 року зі словами: «Доброго дня, в мене критична ситуація, допоможіть відновити справедливість. Мене хотіли вбити».

Володя кремезної статури, середнього зросу, симпатичний чоловік за сорок. Перша думка: це ж не пенсіонер, що не міг за себе постояти. Але коли Володя присів до мене ближче, я побачив його спотворену шрамами шию і зрозумів: хлопець втрапив у страшну історію.

Я уважно вислухав свого співрозмовника, переглянув купу документів, текстів, відписок та фотографії, які він приніс. З етичних причин публікувати їх не буду, але опишу для наглядності.

Перше фото: потрощене скло авто, кров.

Друге: рваний скривавлений одяг.

Третя світлина – фото рентгену переломів,  четверта – фото експертизи.

І остання фотографія мене просто вразила: на ній лежав чоловік, на шиї якого — проникаюче ножове поранення, як повідомив Володимир, завдовжки 7 см і глибиною 5 см! Крізь отвір в шиї було видно артерії, які дивом не зачепило лезо ножа.

Спробую коротко переповісти історію. Все відбулося приблизно так:  1 липня 2016 року Володя  разом зі своєю дружиною та сином відпочивали на березі місцевого ставка.  Надвечір повз них пройшов невідомий чоловік, з усього скидалося, що він під впливом наркотичних препаратів. Щось йому не сподобалось і він почав ображати сина та дружину Володимира, звинувачував у нібито незаконній ловлі риби на їхньому ставку. Він перший намагався розпочати бійку, але зважаючи на той стан, в якому він знаходився, повноцінно продовжувати її не вийшло. Чолов'яга зателефонував, мабуть, своїм місцевим друзям, нецензурно вказавши, що їм потрібно «підтягнутись» до ставка, щоб добре провчити Володимира. Сім'я зібралась, швидко сіла до свого авто і поїхала з небезпечного місця додому.

Під час поїздки Володимир помітив, що за автомобілем їхав чоловік на мопеді і намагався розбити камінцем скло автомобіля. Авто набрало швидкість, відірвалось від переслідувача, і всі «видихнули» подумки: пронесло.

Аж ні….

Зі слів Володі, наступного дня він поїхав по своїм звичним справам і раптом на нього напали 5-7 чоловік, — мешканців цього ж села, серед яких був і той чоловік, що погрожував йому напередодні на ставку. Вони його вистежили, затисли автомобіль, погрожуючи ножами, заточками та обрізом! Він злякався, хотів втекти, включив задній хід автомобіля, але нападники почали вибивати вікна, проникати в авто, наносити тілесні ушкодження різними предметами,  та встромили ніж у шию. Зважаючи, що автомобіль потерпілого — старенький мікроавтобус, вікно там велике, це дозволило кільком людям одночасно протиснути в нього руки.

Бідолашний після перелому руки та удару ножем в шию біля сонної артерії ледве вирвався з іншого боку автомобіля і почав тікати, затискаючи рану на шиї, з якої хлестала кров. Його наздоганяли і вже на людських подвір’ях при свідках били, тягнули в кущі і кричали що «зґвалтують і замочать», він втратив свідомість…

Люди боялись втрутитись — такою жорстокою була поведінка нападників.

Не дуже добре в цьому випадку проводить паралелі, але Володимир, як і покійна Ірина Ноздровська, в результаті озброєного нападу отримав різані рани шиї (6-7см ширини, 5см глибини біля сонної артерії – згідно медичного висновку), перелом зап’ястя лівої руки, численні забиття і порізи. Та йому пощастило більше ніж Ірині — він вижив.

Медики ледь врятували його, зробивши операційні втручання. Зловмисники, розуміючи, що накоїли, передавали численні погрози в лікарню «його добити» та розправитися з дружиною і сином, щоб той не давав покази в поліцію.

На виклик прооперованого, ледь живого Володимира поліція до лікарні не приїхала. Він змушений був у такому тяжкому стані їхати до місцевого райвідділку.

Люди подейкують, що цьому є причина, слідчі поліції та нападники перебувають в приятельських відносинах. Саме тому вони так довго відмовлялись приймати заяву про злочин та не поспішали на виклик Володимира.

Потерпілий одразу впізнав декількох нападників,  але слідчий поліції Петров О.В. не провів жодних слідчих дій  та не затримав їх.

На місці огляду пошкодженого автомобіля ці люди також були присутні, на зауваження Володимира про це поліція не реагувала. На потерпілого і його сім’ю, за словами Володимира, здійснювали тиск вже працівники поліції та безпідставно звинувачували в злочинах і погрожували кримінальним переслідуванням.

Лише 4 липня (2016 року) слідчий Петров О.В. дав довідку Володимиру про реєстрацію заяви його про злочин. Однак чомусь кваліфікував цей жахливий напад по ст.125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження), при цьому написав у довідці, що «винних осіб не встановлено». І все це — попри записи з камер відеоспостереження магазину, біля якого напали на Володимира, свідків 15 осіб, медичних довідок, наявних поранень і перелому.

Далі слідчі довго не хотіли визнавати Володимира потерпілим по справі. Є скарга Міністру МВС від 19. 07. 2016 р., є клопотання від 03. 08. 2016 р. про проведення експертиз, є купа заяв, клопотань до поліції, скарг і клопотань до прокуратури Київської області. Володимир був навіть на особистому прийомі у Прокурора Київської області Чібісова Д.О., писав скарги в СБУ, МВС, Генпрокуратуру, Комітети Верховної Ради.

А у відповідь на все це — йдуть звичайні відписки на кшталт «матеріали в провадженні», «заслухано стан слідства на оперативній нараді, змінено процесуального керівника». І все!

В одній із останніх відповідей від обласної прокуратури від 19. 06. 2017 р. зазначено, що справа вже кваліфікується по ч.4 ст.296 ККУ (Хуліганство із застосуванням холодної чи вогнепальної зброї) і що слідство «на контролі».

Реальних результатів роботи правоохоронних органів за весь цей час немає жодних. Слідчі не дозволяють ознайомитись з матеріалами справи. Володимир пише скарги в прокуратуру, ті пояснюють, що він дійсно має право це робити, але на цьому все. Органи слідства всіляко ігнорують, не проводять слідчо-оперативних заходів, розшуку, перехресних допитів опізнаних та вже встановлених Володимиром осіб, причетних до нападу і таке інше… Слідчі його ігнорують. І так по замкненому колу вже більше 17 місяців!  

Справу «футболять» між відомствами, тим самим пересічного громадянина позбавляють законних прав.

У розмовах «не для преси» односельчани говорять, що в когось із компанії злочинців є непогані зв’язки.

Від свого імені, як керівника обласної парторганізації, я писав Звернення на Адміністрацію Президента України, Генеральну Прокуратуру України та Міністерство внутрішніх справ щодо злочинної бездіяльності правоохоронних органів у справі Володимира Таранюка.

Бажаючі ознайомитись з 98-ма відписками Прокуратури, Поліції і інших слідчих органів, що півтора року не роблять нічого по справі, у своїх відповідях зухвало і цинічно визнають свою бездіяльність, – «келкам» до офісу Київської обласної рганізації Руху «Справедливість», в юридичний відділ до Олександра Збанацького, він може це продемонструвати .

На даний час ми вже добились Ухвали Києво-Святошинського районного суду від 1 листопада 2017 року, якою зобов’язали СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області закінчити по даному факту досудове розслідування протягом двох місяців та передати матеріали до суду. Запевняю, що ми й надалі будемо допомагати Володимиру боротись з корумпованими правоохоронцями, будемо піднімати питання бездіяльності правоохоронних органів на всіх доступних рівнях.

Питання про компетентність слідчих, які, можливо, навмисно не вірно кваліфікували злочин, окрім того -  не виконували визначені законодавством функції по розслідуванню справи, і, кінець кінцем, відверто нехтують судовими рішеннями, банально не виконуючи їх, — теж в полі нашого зору.

Протягом останнього часу в Україні сталися кілька вбивств і замахів. Зокрема, 30 жовтня 2017 року в Київській області було вбито військовослужбовця Аміну Окуєву, 4 листопада 2017 року в Харкові розстріляно комерсанта Едуарда Аксельрода, а в ніч на 5 листопада 2017 року в Дніпрі гранатою підірвали п'ятьох поліцейських. Напередодні 2018 року сталась ще одна жахлива трагедія — було вбито Ірину Ноздровську.

Країну сколихнули звірячі вбивства. Ми вже починаємо звикати до такої жахливої статистики, яку нещодавно озвучив Генпрокур: «У нас 10 тисяч 166 нерозкритих очевидних вбивств, щоб ви розуміли виклики, які стоять перед правоохоронною системою», — сказав Юрій Луценко.
Звіт ситуаційного центру Нацполіції за січень 2018 року: здійснено 89 умисних вбивств, 169 тяжких тілесних ушкоджень, 38 тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками, 21 337 крадіжок, 118 розбійних.

Філософія зневаги та бездіяльності до громадян нашої країни стала в нас елементом державної політики. Вона дуже затребувана й культивується чиновниками різних рівнів, оскільки дає можливість тихенько «замітати сміття під килимок», приховуючи від нас проблеми та негаразди у своїх відомствах. А ще й якщо це правоохоронне відомство — вона досягає свого апогею, поєднуючись із чиновницькою фобією можливої відповідальності за свої дії чи, навпаки, бездіяльність.

Костянтин Бєдовой голова Київської обласної організації Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка "Справедливість" 

KиевVласть

 

Похожие статьи:

Политические статьиУ президентському рейтингу соцмереж Валентин Наливайченко у трійці лідерів

Политические статьиНаливайченко: з посади керівника СБУ мене зняли за 2 мільйони доларів

Политические статьиБоротьба з тероризмом та корупцією. Україні є чим зацікавити США

Политические статьиНаливайченко: Білий дім охарактеризував зустріч Порошенка-Трампа 13 словами

Политические статьиВлада панічно боїться Антикорупційного суду, - Наливайченко

Комментарии 0

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk

закрыть

Соц сети