Дефолт піде тільки на користь Україні

21 апреля 2015
3597 просмотров Голосов: 0 Автор:Вова Шешурак
article8362.jpg

Чому суверенний дефолт не такий страшний, як здається, і наскільки близька до нього Україна, розповідає у своєму блозі глава Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв Олексій Кий

В останні кілька тижнів з'явилося безліч публікацій і виступів на тему очікуваного дефолту України. Першопричиною стала заява Міністра фінансів України Наталії Яресько про бажання реструктуризувати зовнішні зобов'язання і при цьому домогтися списання деякої частини держборгу, а також — перенесення на більш пізній термін частини платежів і зменшення процентних виплат по них. Тональність більшості коментаторів цього питання виявилася мінорна, при цьому жодних аргументів не доводилось. Зате часто повторюється: Україну очікує другий дефолт.

Я не бачу сенсу доводити, що дефолт — це добре. Але у випадку грамотних дій, відбувається підвищення конкурентоспроможності внутрішнього виробника, зниження імпортної залежності та оптимізації портфеля зобов'язань. Та й компанія, в якій опиниться Україна, не найгірша. Дефолтом, в тому числі неодноразовим, можуть похвалитися не тільки Аргентина, Еквадор або Мексика, а й Німеччина, Франція, Британія та інші нині цілком розвинені країни. Вважається, що з усіх країн в Європі та Північній Америці лише Канада, США, Бельгія та країни Скандинавії не відносяться до них. Та й то, до США є багато питань про їх дефолтну непорочність.

Постараємося розібратися в суті української проблеми. На сьогодні обсяг боргу України перевищує 100% ВВП і не може бути погашений за рахунок генерації власних доходів. Існує кілька сценаріїв вирішення проблеми. Можна зробити нові запозичення під більш високий відсоток і якісь додаткові зобов'язання (схожий механізм намагався використати уряд Азарова).

Але з таким варіантом виникає кілька проблем: по-перше, гроші не потрапляють в економіку, яка в них гостро потребує; по-друге, відкладається реформування. Нарешті, по-третє, у поточній ситуації практично ніхто не буде кредитувати Україну, не маючи надійних гарантій (кажучи банківською мовою — подвійного покриття). В результаті, ми змушені будемо торгувати якщо не своєю незалежністю, то своїми стратегічними об'єктами, що рівносильно продажу тієї ж незалежності, але в розстрочку.

Більш радикальною дією стала б різка девальвація національної валюти, що дозволяє вирішити питання внутрішнього боргу і, частково, зовнішнього. Вона передбачає проведення розрахунків за внутрішніми зобов'язаннями за рахунок додаткової емісії грошей. Має сенс у тому випадку, якщо зовнішні запозичення незначні і існують чіткі механізми подальшого перенаправлення ресурсів у вітчизняну економіку.

Як правило, супроводжується інфляційним зростанням, зниженням доходів населення. Але має і переваги: виконання взятих на себе зобов'язань (хоча і шляхом шахрайства), підвищення конкурентоспроможності економіки, покращення торговельного балансу, зростання вітчизняного виробництва в середньостроковій перспективі.

Найбільш типовий приклад — дії Кучми і Ющенка в 1998-2000 рр. Тоді за рахунок обвалу гривні майже в два рази вдалося запустити українську економіку і досягти двозначних показників зростання в першій половині 2000-х. До супутніх факторів варто віднести зростання попиту на основну продукцію українського експорту — метал на світових ринках. До негативів можна віднести низьку орієнтацію на внутрішній ринок (його наповнення і раніше відбувалося багато в чому за рахунок імпорту), побудова олігархічної моделі суспільства і, як наслідок, серйозне розшарування населення за рівнем доходів.

Ще більш жорстким є сценарій відмови від проведення виплат за своїми зобов'язаннями. Як правило, тут можливі кілька варіантів: м'який — з інвесторами домовляються і борг реструктуризують на умовах, близьких до спочатку озвученим позичальником, і жорсткий — борг просто не виплачується і держава про нього «забуває». Останній сценарій зараз намагаються не застосовувати, тому існує велика ймовірність втратити не тільки значної частини власності за кордоном, але і будь-яких інвестицій і кредитів в осяжному майбутньому.

На подібні дії можуть піти тільки країни-маргінали третього світу, які не бачать для себе істотних втрат. При м'якому варіанті, коли кредит реструктуризується і позиції сторін узгоджуються, позичальник все одно отримує іміджевий збиток і тимчасове відлучення від ринків капіталу. Однак якщо далі він демонструє свою здатність проводити розрахунки в рамках досягнутих домовленостей, він може бути повернений на ринок протягом 1-3 років.

Нарешті, можна комбінувати: і від проведення виплат відмовитися, і механізм інфляції запустити і девальвацію валюти здійснити. Сценарій є найгіршим, оскільки передбачає відмову від виплат при дуже складному становищі в економіці. Якщо кредитори не погоджуються з умовами позичальника, складна ситуація зазвичай перетворюється на катастрофічну. Відбувається вихід іноземного капіталу, падіння курсу місцевої валюти і її знецінення, обвальне падіння добробуту населення.

Тільки на її перезапуск йде кілька років, при цьому відмова зовнішніх кредиторів від підтримки країни веде до погіршення ситуації. Я не розглядаю політичну складову, проте всі протиріччя в цьому випадку загострюються, починає переважати популізм, і економічні перетворення взагалі можуть бути припинені. Щось схоже відбувається в Аргентині протягом останніх 15 років.

Тепер — що, на мою думку, намагається зробити Україна. По-перше, уникнути повноцінного країнового дефолту, який призведе до повного паралічу фінансової системи країни і зупинці її економіки. По-друге, вийти на такі домовленості із зовнішніми кредиторами, які дозволять не тільки поліпшити структуру боргу, але й не втратити статус країни — передбачуваного позичальника. По-третє, за рахунок зростання інфляції і зниження курсу гривні зменшити внутрішнє боргове навантаження і підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки.

Ми спостерігаємо другу в новітній історії спробу перезапустити українську економіку шляхом реформ та оптимізації боргового навантаження. Перша мала місце в 1998-2000 рр. і була частково ефективною. Про другу говорити рано. Реструктуризація боргу в цих умовах — лише один з кроків по оптимізації державних фінансів і економіки в цілому. Завдання гранично прості: знизити боргове навантаження, перерозподілити платежі в часі, впровадити ефективну систему запозичень.

При цьому вельми важливо утримати існуючий валютний курс та інфляцію в контрольованих межах. Виконання останніх умов дуже важливі з точки зору перезавантаження економічної моделі та розвитку вітчизняного виробництва.

Основна проблема полягає в тому, що подібні дії з реструктуризації боргу повинні бути чітко пов'язані з одночасним проведенням внутрішніх перетворень. Їх затримка або спроба розтягнути в часі можуть обернутися повторенням вже грецького сценарію. Різке проведення — соціальними виступами, особливо небезпечними під час зовнішнього конфлікту. Однак у випадку успішного суміщення зовнішньої і внутрішньої політики, ефект від планованого дефолту буде позитивним.

Похожие статьи:

Новости УкраиныМосква виділить Києву другий транш лише після погашення боргу за газ

Новости СпортаСьогоднішні виступи українців на Олімпіаді-2014 в Сочі

Новости ПолитикиУряд США розглянув проект про допомогу Україні

СтатьиЩо потрібно мати на випадок війни.

НовостиСкільки відсотків українців готові віддати Крим Росії?

Комментарии 0

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk

закрыть

Соц сети