3 квітня, виповнилось 100 років від дня народження українського письменника Олеся Гончара. Прославився він не тільки як автор знаменитого "Собору", "Прапороносці" і "Берега любові" — але і як мислитель, громадський діяч, академік НАН України та Герой України. Він став першим лауреатом республіканської премії імені Тараса Шевченка.Олесь Гончар також відомий не лише своїми творами а й пророчими висловленнями щодо України.
Зокрема, у своєму нотатнику у червні 1993 року Гончар зробив запис, в якому фактично передбачив війну на Донбасі. Зазначимо, цю цитату цензор, коли виходив друком тритомник щоденника, без відома автора вилучив.
“Донбас – це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться!», – говорив Гончар.
«Бо метастази задушать всю Україну! Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі? Ковбасний регіон і ковбасна психологія! Єдину українську школу – й ту зацькували… Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація. Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім`ю… А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж”, – писав Гончар.
В нього є й інші видатні цитати про Україну та Росію.
“Яка дика епоха! З якою сатанинською силою нищилася Україна! За трагізмом долі ми народ унікальний. Найбільші генії нації – Шевченко, Гоголь, Сковорода – все життя були безпритульними. Шевченків “Заповіт” написано в Переяславі в домі Козачковського, Гоголь помер у чужому домі, так само бездомним пішов із життя й Сковорода… Але сталінщина своїми жахіттями, державним садизмом перевершила все. Геноцид винищив найдіяльніші, найздібніші сили народу. За які ж гріхи нам випала така доля?”, – писав Олесь Гончар.
Відрізнявся він прозорливими поглядами не лише щодо Донбасу, а й щодо Криму.
“Росію погубить ненависть, яку вона розпалює в собі, — ненависть до України… Хоч, може, погубить і нас… У Сімферополь полетіла ватага шовіністів на чолі з генералом Макашовим нібито збираються роздмухати друге Придністров’я. А наші державці ні кують, ні мелють. Кретини в державних кріслах. Для чого ж ми вас обирали? Щоб товкти воду в ступі?”, – зазначав Гончар.
… Та все ж люблю тебе, ясна,
Як гнаний син нещасну матір.
Тобі по краплі, всю, до дна
Готовий кров свою віддати.
І не страшить мене Сибір,
І не страшать кайданів дзвони.
Велика Україно, вір:
За тебе встануть ще мільйони.
І лицемір'я упаде,
І славословіє погине.
Розправить крила молоде
Безсмертне плем'я України!
Новости в мире → Світові лідери в Парижі відзначають 100-річчя закінчення Першої світової війни