Німецькі вчені — винахідники так званих спермороботів — вдосконалили своїх підопічних. Додали їм швидкості і маневреності. І тим самим наблизили до реальності давню мрію нанотехнологів про мініатюрні самохідні машини, які можна буде періодично впорскувати в кровоносні судини для чищення від бляшок. Або для заміни знайдених в організмі непридатних старих клітин на нові. Або — на перших порах для доставки ліків безпосередньо до уражених тканин. І діагностики прямо в осередку захворювання.
Але яким чином наномашини будуть рухатися? Де черпати енергію? Нанобатарейки доведеться створювати? Вельми оригінальне рішення знайшли німецькі вчені з дрезденського НДІ фізики твердого тіла і матеріалів імені Лейбніца. Вони запропонували використовувати для приводу ті «агрегати», які вже створила сама природа, сконструювавши сперматозоїди.
У сперматозоїда, або живчика, як його ще називають, крім голови з певним набором генетичного матеріалу замість мозку, є хвостик під назвою флагелум. Живчик ним інтенсивно обертає, немов пропелером або гребним гвинтом. Створює рушійну силу. Та ще й рулить, підгрібаючи до яйцеклітини.
Вчені — Вероніка Манданц з колегами — загнали сперматозоїди в мікроскопічні порожнисті металеві трубочки, діаметр яких зменшувався з 8 до 5 мікрометрів. Загнали так, що зовні залишилися тільки хвостики. Сперматозоїди старанно обертали ними. І рухалися.
Найголовніше: конструкцією можна було керувати за допомогою магнітного поля, спрямовуючи одержаних «біороботів» куди треба.
Наловити сперматозоїдів і запрягти їх не склало праці. Малюки самі залазили в трубочки, коли вчені насипали їх сперму. Сперматозоїд потрапляв в трубочку з боку широкої горловини і застрявав у вузькій. Вибратися назовні вже не міг. Залишався зафіксованим.
Нещодавно німці зробили наступний крок: знайшли спосіб підганяти спермороботів. З'ясувалося: якщо додавати в середовище кофеїн, то їх швидкість зростає на третину.
Аналогічним експериментами зайняті американські вчені — Метін Ситим і Бахарех Бехкам з Університету Карнегі Меллона. Але вони «запрягають» бактерії з числа тих, які оснащені хвостиками. Прикріплюють їх до полімерних капсул з магнітними домішками.
Американські біороботи рухаються в розчині глюкози зі швидкістю 15 мікрометрів в секунду. Нею же і харчуються. Управляють цими малятками з допомогою хімічних речовин. Одні змушують рухатися і прискорюватися, інші — гальмувати і зупинятися.
Експерти вважають сперматозоїдів більш перспективними. Вони могутніші, швидші, а головне, не викликають алергії. Тобто більш придатні для реалізації обіцянок нанотехнологів — в сенсі створення наноботів для ремонту і обслуговування людського організму.
IT-Технологии → Далекобійники можуть залишитись без роботи
Общество → Секс із жінками скоро стане примітивним
Новости Сельского хозяйства → Разработан аграрный робот Agribot 01