Олександр Чубатенко: «Місту потрібен зодчий: той, хто розбудовує, а не забудовує його»

На інтерв'ю Олександр запросив до власного дому. Невелика, даже затишна господа. Розмова наша відразу почалася невимушено, про батьків:

– Мій батько був професійним будівельником. 900 будинків зведено в Києві під його керівництвом, надземні споруди трьох станцій метро: Університет, Арсенальна та Більшовик. Бажання будувати, майструвати – у мене в крові. Звісно, я свій будинок спроектував сам. Було б дивно, якби ні, – розповідає Олександр Чубатенко.

Батько був дуже вимогливим, насамперед до себе: він був відмінником у школі, у Київському будівельному технікумі, в Московському інституті інженерів транспорту. За що брався – завжди старався зробити якнайкраще. І від мене так вимагав. Але при цьому дуже дбав про людей. Для них і працював усе життя – батька вже нема, а його творіння ще стоятимуть довго.

Батьків приклад, його цінності, життєві принципи перейняв і сам Олександр Миколайович: у нього гіпертрофоване почуття справедливості:

— Колись випадково почув розмову батьків. Батько каже мамі, що йому запропонували високу посаду – керівника «Київголовбуду». А мама йому: «Коля, тобі ж потім із цим жити…» Батько не пішов на підвищення. А я те слово "приписки" запам’ятав десь у підсвідомості, хоч і не знав, що це таке. А вже через багато років, після армії, у 86-му, коли я працював майстром на заводі «Точелектроприлад», вже мав 4 бригади в підпорядкуванні, мені наказали: треба виконати план, зробиш приписки. Тоді я й згадав ту підслухану розмову батьків. Сплило з пам'яті оте "приписки". І відмовився. Натомість – виступив на зборах господарського активу заводу і порушив питання про те, що комплектуючих нам вчасно не давали з вини підрядного заводу, який директор збудував у селі, де він народився. Звісно, про це відкрито ніхто не говорив – боялися. Був скандал. Але через два місяці всі поставки налагодилися, а генеральний директор особисто мені вручив премію 25 рублів зі словами "За сміливість"...

Сміливість і наполегливість йому допомагають всюди в житті. Дисциплінований, системний. Де б не працював – на результат. Людина слова. Пообіцяв – виконав.

– Ось цю табуретку син зробив сам! – Чубатенко показує майстерно зроблений стілець. – Це для мене така радість! Ви навіть не уявляєте! Мій батько вдома все робив власними руками. І мене цьому навчив. Вмію працювати з деревом. Сам такий стілець можу зробити за 25 хвилин, заради ціковості засікав час. А тепер от вчу Пашу. Я підказував, направляв, але він сам шліфував, фарбував, потім знову шліфував, сам працював стамескою, циркуляркою, сам виміряв розміри, єдине – поки що ручним фрезером боїться працювати. Чоловік має вміти тримати інструменти в руках. Навіть у сучасному світі високих технологій. І навчити дітей можна тільки власним прикладом – інакше ніяк. Мене дуже тішить, що синові передалася ця творча жилка – майструвати, створювати.

– Ви любите будувати, робити щось руками, але при цьому саме Ви, коли були депутатом Верховної Ради, першим почали серйозно просувати сферу високих та інформаційних технологій. Як у вас поєднуються такі кардинально різні інтереси?

– Що більше знаєш, вмієш, то оригінальніші ідеї народжуються в голові. Мені цікаво жити, у мене багато захоплень. Просто все хочеться встигнути...

Справді, якщо почитати біографію Олександра Миколайовича, то він усе життя щось будує, створює: команди, підприємства, закони. Профільні закони про електронний цифровий підпис, про електронний документообіг та інші – це саме його ініціатива, до речі.

Дивним чином у його характері поєдналися творче начало і дисциплінованість. Зазвичай творчі люди не зібрані, не уважні. Але Чубатенка природа, видно, наділила рідкісним поєднанням, тому він не тільки генерує ідеї, а й усе задумане втілює в життя. Вміє створити команду, надихнути на добрі справи і координувати роботу, цінуючи роботу кожного.

– Мені важливо, щоб людям поруч зі мною було комфортно, намагаюсь заохочувати ініціативу. Я не хочу, щоб мене любили лакейською любов'ю, меня требе братська повага та устремління погляду в один бік.

– І все ж про Вас розказують, що Ви буваєте досить жорстким.

– Ну, мабуть, це кажуть ті, хто заслуговував на жорсткість. Недбайливі й недбалі, де б я не працював, вилітали відразу. Я ніколи не мирюся з непрофесійним та некомпетентним ставленням до своїх обов’язків. Ми працюємо для людей. Хіба можна допускати нехлюйство?

– Коли Ви були депутатом, у приймальні було справжнє паломництво: інших обранців годі було спіймати, а Ви приймали особисто щочетверга. Черги були, як за дефіцитом! Скільки людей прийняли? Не рахували?

– Особисто тільки за чотири роки прийняв 10,5 тисяч мешканців мого округу.

– Це більше половини жителів такого селища як Гостомель?

– Дійсно. Навіть не порівнював (сміється), Пропустив за всю каденцію лише три прийоми — один раз лежав з температурою 40, а два рази був у службовому відрядженні. І помічники постійно працювали. Так, потік людей був величезним. Це правда. Іле я справлявся. Більше того, вважав це вкрай необхідним, оскільки я, сожливо, краще за будь-яку посадову особу полодів реальною ситуацією в районі.

– Яка влада зараз потрібна, на Вашу думку, Гостомелю?

– Громаді потрібен зодчий: той, хто будуватиме, а не забудовутиме. Треба думати на перспективу, але разом з тим зробити максимум, щоб людям комфортно жилося прямо зараз.

– Дружина не ревнує до роботи? У Вас на власну сім’ю, напевно, зовсім не залишається часу?

– Не ревнує, навпаки – підтримує. Я їй дуже за це вдячний. Ми дивимося в одному напрямку. Часу, звісно, бракує для родини, але це моя опора, відрада. Повертаєшся ввечері додому, до тебе біжать діти з криками: «папа, папа!», вішаються на шию, цілують, обіймають. Хіба є щось радісніше за це? Діти найбільше мотивують. Я хочу, щоб вони пишалися мною так само, як я своїм батьком. І могли з гордістю сказати, як я зараз кажу, проїжджаючи Києвом: «Оце зробив мій батько!»

Похожие статьи:

Новости Спорта → Кримські «Севастополь» і «Таврія» мають дограти сезон на Україні - Суркіс

Политические статьи → Яким має бути керівник регуляторної служби - погляд підприємців

Новости Украины → Україна в Європі

Новости Политики → Президент призначив прокурора і голову Нацбанку

Политические статьи → Лише професійний підхід до політичних процесів допоможе врятувати Україну!