Українські стереотипи і «обзывательства»

21 февраля 2014
4100 просмотров Голосов: 0 Автор:Евген Скил
article3876.jpg

Щоб допомогти тим, хто стежить за українською кризою, розібратися що відбувається, колумністка «The Washington Post» Енн Епплбаум склала короткий довідник термінів, до яких, за її словами, «слід ставитися з глибоким скептицизмом», оскільки ці «історичні кліше… найчастіше покликані служити інтересам тих, хто їх вживає. А іноді це просто некоректні спрощення».

— Братська допомога — радянський вираз, за допомогою якого колись обгрунтовувалися вторгнення СРСР до Праги (1968) і Афганістану (1979). У тому, що російські політики, включаючи президента РФ Володимира Путіна, останнім часом називали український народ «братнім», автор публікації вбачає «сигнал проросійським організаціям на Україні, щоб вони запросили інтервенцію».

— Контртерористична операція — вираз путінської епохи, яким виправдовували російське вторгнення до Чечні в 1999 році… В даному контексті означає, що дозволено все.

-Державний переворот… Може означати все що завгодно, починаючи від «мирних акцій протесту, які нам не подобаються «до» насильства щодо поліції з боку протестуючих, але в будь-якому випадку цей термін використовується для обгрунтування початку контртерористичної операції і зовсім не обов'язково для позначення власне державного перевороту.

— Нацист або фашист — ці провокаційні історичні терміни протягом багатьох місяців використовують і російські, і українські чиновники для опису широкого спектра опозиційних лідерів і угруповань, — пише Епплабаум.

Вона визнає, що крайні праві на Україні є, але вказує, що їх менше, ніж у Франції, Австрії чи Голландії, а радикалізація цього контингенту відбулася «під тиском кийків, куль і нападів поліції». Крім того, продовжує публіцистка, «ті, хто «розкидається цими термінами, повинні пам'ятати, що найжорсткіша антисемітська, гомофобська і ксенофобська риторика в цьому регіоні виходить не від українських ультраправих, а від російської преси, в кінцевому ж результаті від російського режиму».

Терміни «етнолінгвістичні розбіжності» і «югославський варіант» Епплбаум також вважає провокаційними. Вони, на її думку, використовуються для того, щоб приписати українському конфлікту характер «атавістичного, незбагненного, вкоріненого в глибокій етнічній ненависті», тоді як насправді етнічного компонента в ньому немає – «це не війна за те, якою мовою говорити і в яку ходити церкву». Це політичний конфлікт, вважає журналістка, і суть його в «глибоких, фундаментальних розбіжностях про природу держави, про міжнародні схильносты країни, її правовій системі, економіці, її майбутньому».

— Враховуючи те, наскільки багато що для українців поставлено на карту, найменше, що можемо зробити ми, сторонні спостерігачі, — це при обговоренні їх долі уникати безглуздих стереотипів, — підсумовує Епплбаум.

Комментарии (0)

Связаться с нами:

facebookgooglemailodrsstwittervkvk